ТЕХНОЛОГІЯ STRIP-TILL ЯК ІНСТРУМЕНТ СЕКВЕСТРАЦІЇ ПАРНИКОВИХ ГАЗІВ
Ключові слова:
Традиційний обробіток ґрунту, Технологія Strip-till, Просапна сільськогосподарська культура, Парникові гази, Інтенсивність емісії, Секвестрація, Паризька кліматична Угода.Анотація
Мета роботи – побудова моделі секвестрації парникових газів під час застосування технології Strip-till.Методи досліджень: теоретичні – аналіз і синтез інформаційних ресурсів та аналітичні - побудова математичної моделі секвестрації парникових газів під час застосування технології Strip-till.
Результати. Вибір технології обробітку ґрунту суттєво визначає інтенсивність процесів емісії і секвестрації парникових газів землями сільськогосподарського призначення. У статті розглянуто технологію Strip-till як найбільш керовану діяльність під час переходу від традиційного обробітку ґрунту до нульового. Акцентовано увагу на часткову емісію парникових газів на межі обробленої і необробленої поверхні поля. Проведені авторами розрахунки показують, що величина цієї емісії коливається від 0,1 до 0,15 т/га.
Важливою складовою скорочення викидів СО2 під час застосування технології Strip-till є
також зменшення спалювання дизельного палива майже на 40 %. Показано, що застосування технології Strip-till дозволяє зменшити емісію СО2 завдяки зменшенню витрат дизельного палива з 0,075 до 0,08 т/га.
Авторами запропоновано модель секвестрації парникових газів землями сільськогосподарського призначення під час застосування технології Strip-till та наведено результати розрахунку величини секвестрації СО2 чорноземом звичайним за цієї технології.
Висновки. Запропоновано модель секвестрації парникових газів землями сільськогосподарського призначення під час застосування технології Strip-till. Наведено приклад розрахунку величини секвестрації СО2 чорноземом звичайним в умовах застосування технології смугового обробітку ґрунту.
Посилання
ДСТУ 4976:2008 Охорона навколишнього природного середовища. Комплекс стандартів у сфері охорони ґрунтів.
ДСТУ ІSО 14031:2004 Екологічне керування настанови щодо оцінювання екологічної характеристики.
В. Кравчук, А. Кушнарьов, В. Таргоня, М. Павлишин, В. Гусар Біосфера та агротехнології: інженерні рішення // Навчальний посібник. УкрНДІПВТ ім. Л. Погорілого. – 2015. – 239 с.
В. Кисель Биологическое земледелие в Украине: проблемы и перспективы. Харьков: Штрих. – 2000. – 162 с.
Учебное пособие по оценке здоровья почвы: Изд-во Корнелл. унивеверситета США. – 2007. – 56 с.
Нулевая обработка почвы и окружающая среда. – Бразилия, DF.- 2002. – 115 с.
Д. Добряк Класифікація та екологічне використання сільськогосподарських земель. – К.: Наукова думка. – 2001. – 309 с.
В. Кравчук, М. Павлишин, В. Гусар Методологія досліджень агротехнологій з застосуванням математичних методів планування експерименту. Свідоцтво про реєстрацію авторського права на твір
№ 38363 від 11.05.2011 р.
В. Кравчук, М. Павлишин, В. Гусар Сучасні агротехнології та «гнучкі механізми» Кіотського протоколу // Техніка і технології АПК. – 2013. – № 5(44). – с. 29-33.
Л. Шустік, В. Громадська, Л. Мариніна, Н. Негуляєва. В. Супрун Шляхи реалізації технологій смугового обробітку грунту в малих і середніх господарствах // Техніка і технології АПК. – 2017. –
№ 11– с.16–20.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:a. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
b. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
c. Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).