ЕФЕКТИВНІСТЬ УПРОВАДЖЕННЯ ГРУНТОВІДНОВЛЮВАЛЬНОЇ СІВОЗМІНИ В УМОВАХ ЗАХІДНОГО РЕГІОНУ УКРАЇНИ

В. Думич

Анотація


Метою роботи є зменшення деградації ґрунтів та підвищення їхньої родючості на основі раціонального поєднання сівозмін і використання мінеральних добрив, які сприяють частковому розкисленню ґрунтів, застосування проміжних посівів сидеральних культур та внесення біологічних препаратів для підвищення гумізації рослинних залишків, фіксування азоту з повітря і мобілізації елементів живлення з ґрунту.
Методи досліджень – польовий, лабораторний, візуальний та порівняльно-розрахунковий.
Результати. Враховуючи результати аналітичних досліджень, грунтовідновлювальна сівозміна для підкислених ґрунтів Західного регіону України повинна складатися з таких культур: поле
1 – овес із післяукісним підсівом олійної редьки на сидерат; поле 2 – люпин; поле 3 – жито з післяукісною сівбою люпину на сидерат; поле 4 – льон олійний. Для живлення рослин використовувалися мінеральні добрива з розкислювальним ефектом, а також виконувались позакореневі підживлення органо-мінеральними добривами та біопрепаратами. Як органічні добрива передбачалось застосувати післяжнивні залишки та сидеральні культури. Для поліпшення і пришвидшення розкладання та гуміфікації рослинних залишків було внесено біодеструктор стерні.
За діючою градацією [1] ґрунт дослідних ділянок має низький рівень вмісту гумусу, забезпеченість рухомими формами фосфору – підвищена, обмінним калієм – середня, легкогідролізованим азотом – низька. За ступенем кислотності рН 4,9 ґрунти відносяться до середньокислих.
Висновки. Упровадження грунтовідновлювальної сівозміни забезпечило 4790 грн/га прибутку на сівозмінній площі, включаючи прибуток від вирощування сільськогосподарських культур на полях сівозміни 2029 грн/га та вартість новоутвореного гумусу 2940 грн/га. Рівень рентабельності від упровадження запропонованої грунтовідновлювальної сівозміни – 27 %.

Ключові слова


Дослідження; Органічна речовина; Сівозміна; Врожайність; Ефективність.

Повний текст:

PDF

Посилання


ДСТУ 4362:2004 Якість грунту. Показники родючості грунтів.

Petcu V., Dinca L., Toncea I. The effect of crops and farming systems on soil quality. Scientific Papers. Ser. A. Agronomy. 2014. Vol. LVII. Р. 58–63.

Sollins P., Swanston C., Kramer M. Stabilization and destabilization of soil organic matter – a new focus. Biogeochemistry. 2007. Vol. 85. Р. 1–7.

Думич В. Техніко-технологічний та економічний аналіз способів використання соломи/Думич В., Журба Г., Яворів В.// Техніка і технології АПК : науково - виробничий журнал. - 2012. - № 8. - С. 31-33.

Думич В. Дослідження ефективності застосування біопрепаратів у технологіях вирощування озимих зернових культур/ В. Думич, Л. Шкоропад // Техніка і технології АПК. - 2018. - № 2. - С. 19-22.

Кожушко М. Застосування біопрепаратів у технологіях вирощування сільгоспкультур на полях з мінімальними системами обробітку грунту. Зб. наук. праць УкрНДІПВТ ім. Л. Погорілого. Техніко-технологічні аспекти розвитку та випробування нової техніки і технологій для сільського господарства України. Дослідницьке. 2016. Вип. 20. С. 345-354.

Думич В. Дослідження ефективності застосування біопрепаратів у технології вирощування льону олійного. Зб. наук. праць УкрНДІПВТ ім. Л. Погорілого. Техніко-технологічні аспекти розвитку та випробування нової техніки і технологій для сільського господарства України. Дослідницьке. 2019. Вип. 24 (38). С. 296-301.