ЗМІНА ПРОДУКТИВНОСТІ СОЇ ЗАЛЕЖНО ВІД ВПЛИВУ СИСТЕМИ ОСНОВНОГО ОБРОБІТКУ ҐРУНТУ ТА СТИМУЛЮЮЧИХ РЕЧОВИН

Анотація

Метою науково-дослідної роботи є визначення впливу системи обробітку ґрунту та стимулюючих речовин на величину і структуру біологічної врожайності зерна сої, обґрунтування доцільності застосування досліджуваних стимулюючих речовин у технології вирощування сої за використання різних систем основного обробітку ґрунту в умовах Лісостепу України для подолання негативного впливу кліматичних факторів.
Методи. Польові досліди проведено в п’ятипільній науково-дослідній сівозміні УкрНДІПВТ
ім. Л. Погорілого (Київський агроґрунтовий район Правобережного Лісостепу). Фактори досліду: фактор А – стимулюючі біологічні препарати (А1 – застосування препаратів; А2 – контроль (без застосування препаратів); фактор Б – система обробітку ґрунту (Б1 – традиційна, Б2 – консервувальна, Б3 – мульчувальна, Б4 – міні-тіл).
Соя вирощувалася за традиційною для регіону технологію, за виключенням елементів, включених до схеми досліду. Ефективність досліджуваних елементів технології вирощування встановлено шляхом визначення біологічної врожайності сої та її структури.
Результати. Кореляційний аналіз засвідчує, що досліджувані нами елементи технології вирощування суттєво впливають на густоту стояння рослин агрофітоценозів: глибина обробітку ґрунту і густота стояння рослин, а також застосування біопрепаратів і густота стояння рослин пов’язані
середніми прямими кореляційними залежностями, що виражені коефіцієнтами r = 0,4901 та
r = 0,5380 відповідно.
Провівши кореляційний аналіз, ми встановили, що збільшення глибини обробітку ґрунту в межах схеми наших дослідів сприяє росту абортивності насіння (r = 0,7215), а використання біопрепаратів у технології вирощування сої – зменшенню показника абортивності насіння (r = –0,6501).
Рівень біологічної врожайності суттєво залежить від факторів, включених нами до схеми дослідів. Збільшення глибини обробітку ґрунту позитивно впливало на ріст біологічної врожайності сої, про що свідчить коефіцієнт кореляції r = 0,5876. На величину біологічної врожайності сої в межах схем наших дослідів впливало і використання біопрепаратів – між ними встановлено наявність прямої середньої кореляційної залежності, що виражається коефіцієнтом r = 0,5880.
Висновки. Збільшення глибини обробітку ґрунту позитивно впливало на ріст біологічної врожайності сої, про що свідчить коефіцієнт кореляції r = 0,5876.
На величину біологічної врожайності сої в межах схем наших дослідів впливало використання біопрепаратів – між ними встановлено наявність прямої середньої кореляційної залежності, що виражається коефіцієнтом r = 0,5880.
Використання біопрепаратів у технології вирощування сої сприяло зменшенню абортивності її насіння (r = –0,6501) та покращенню біометричних показників рослин.
Ключові слова: соя, технології вирощування, стимулюючі речовини, обробіток ґрунту, урожайність, абортивність насіння.