РЕАКЦІЯ ЗЕРНОБОБОВИХ КУЛЬТУР НА ТЕХНОЛОГІЧНІ ТА АГРОМЕТЕОРОЛОГІЧНІ ФАКТОРИ ЗА ВИРОЩУВАННЯ В УМОВАХ ЛІСОСТЕПУ УКРАЇНИ

Анотація

Метою науково-дослідної роботи є визначення впливу системи обробітку ґрунту та стимулюючих речовин на величину і структуру біологічної врожайності зерна сої та гороху, обґрунтування доцільності застосування цих речовин у технології вирощування зернобобових культур за використання різних систем основного обробітку ґрунту в умовах Лісостепу України для подолання негативного впливу кліматичних факторів.
Методи. Польові досліди проведено в п’ятипільній науково-дослідній сівозміні УкрНДІПВТ
ім. Л. Погорілого (Київський агроґрунтовий район Правобережного Лісостепу). Фактори досліду: фактор А – стимулюючі біологічні препарати (А1 – застосування препаратів; А2 – контроль (без застосування препаратів); фактор Б – система обробітку ґрунту (Б1 – традиційна, Б2 – консервувальна, Б3 – мульчувальна, Б4 – міні-тіл).
Соя та горох вирощувалися за традиційною для регіону технологією, за виключенням елементів, включених до схеми досліду. Ефективність досліджуваних елементів технології вирощування встановлено шляхом визначення біологічної врожайності сої та її структури.
Результати. Відхід від глибокого обробітку з оборотом пласта та зменшення глибини обробітку ґрунту негативно впливали на збереження рослин протягом вегетації гороху. При застосуванні біопрепаратів нами відмічено тенденцію зростання кількості рослин гороху, які досягають фази повної стиглості, що підтверджується коефіцієнтом кореляції r = 0,326. Біологічна врожайність зерна гороху в межах схеми наших досліджень була найвищою за використання традиційної системи основного обробітку ґрунту, заснованої на оранці з оборотом пласта. Між рівнем біологічної врожайності та інтенсивністю обробітку ґрунту встановлено існування прямої кореляційної залежності, вираженої коефіцієнтом r = 0,785.
Глибина обробітку ґрунту і густота стояння рослин сої в період збирання пов’язані сильною прямою кореляційною залежністю, вираженою коефіцієнтом r = 0,847, а застосування біопрепаратів і густота стояння рослин – середньою прямою кореляційною залежністю, вираженою коефіцієнтом r = 0,384. Зменшення глибини обробітку ґрунту сприяє збільшенню абортивності насіння сої (r = –0,284), а застосування біопрепаратів у технології вирощування сої сприяє його збереженню. Збільшення глибини обробітку ґрунту позитивно впливає на ріст біологічної врожайності сої (r = 0,768).
Висновки. За результатами проведених досліджень установлено таке:
– біологічна врожайність зерна гороху була найвищою за використання традиційної системи основного обробітку ґрунту, заснованої на оранці з оборотом пласта; між рівнем біологічної врожайності і інтенсивністю обробітку ґрунту встановлено пряму кореляційну залежність (r = 0,785); застосування біопрепаратів сприяло зростанню рівня біологічної врожайності зерна гороху
(r = 0,549) незалежно від застосованої системи основного обробітку ґрунту;
– дисперсійний аналіз вказує, що 55,18% варіації величини біологічної врожайності зерна гороху залежало від досліджуваних факторів та їхньої взаємодії;
– збільшення глибини обробітку ґрунту і використання біопрепаратів позитивно впливає на ріст біологічної врожайності сої (r = 0,768 та r = 0,554 відповідно);