Техніко-технологічні аспекти розвитку та випробування нової техніки і технологій для сільського господарства України

СИСТЕМНИЙ ПІДХІД ДО ПІДВИЩЕННЯ ТЯГОВО-ЕНЕРГЕТИЧНИХ ПОКАЗНИКІВ КОМБІНОВАНИХ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ АГРЕГАТІВ

С. Лебедєв — 2024-04-22

Мета дослідження — пошук раціонального співвідношення мас тягового засобу і сільськогосподарської машини для систем розосередженого приводу з позицій енергетичного критерію. Для досягнення мети обґрунтовано методологію підвищення тягових властивостей комбінованого сільськогосподарського агрегату.
Методи дослідження. Методологічною основою роботи є узагальнення та аналіз відомих наукових результатів відносно комбінованих сільськогосподарських агрегатів із використання системного підходу. Для формування наукової проблеми, визначення мети і постановки завдань дослідження використовувався аналітичний метод і порівняльний аналіз.
Результати дослідження. Комбіновані МТА з розосередженим приводом опорних коліс сільськогосподарських машин або додаткового ведучого мосту є ефективними під час роботи на полі підготовленому під посів. У енергозасобу з системою розосередженого приводу і ηвп=0,5 енергетичні показники вище, ніж у трактора. Тяговий коефіцієнт корисної дії такого агрегату ηвп =0,52÷0,63. За Gсм=8÷10 т і Ркр=70 кН енергозасіб масою 12 т може реалізувати до 40 % потужності. За ηвп =0,7 і
ηвп =0,8 тяговий коефіцієнт корисної дії досягає відповідно 0,64 і 0,68. На відборі доцільно реалізувати від 20 до 60 % потужності за ηвп =0,7 і від 40 до 80 % за ηвп =0,8 (mсм=6÷10 т). Агрегати з енергозасобом масою 5 т на полі підготовленому під посів ефективні за Gсм=100,0 кН до
Ркр=40 кН (ηвп =0,7) і до Ркр=50 кН (ηвп =0,8), а енергозасоби масою 12 т – починаючи з Ркр=40 кН за mсм=2 т. Розрахунки показали, що на стерні в агрегаті з енергозасобом 4К2 система розосередженого приводу конкурентоздатна за ηвп =0,7. Тяговий коефіцієнт корисної дії енергозасобу коливається в межах 0,63÷0,67, тобто приблизно дорівнює максимальному тяговому ККД трактора 4К4 в тяговому режимі. У енергозасобу 4К2 на полі, підготовленому під посів, тяговий коефіцієнт корисної дії
ηвп =0,58÷0,64 (ηвп =0,7). На відборі доцільно реалізовувати від 60 до 80% потужності (mсм=6÷10 т). Розрахунки підтвердили теоретичну передумову про те, що зі зростанням ηвп зменшується оптимальний коефіцієнт кінематичної невідповідності KV: на стерні за ηвп =0,5÷0,65 маємо KV=1,135; за
ηвп =0,8 – KV=1,1; за ηвп =0,95 – KV=1,0.
Висновок. Застосування розосередженого приводу на додатковий ведучий міст або привід ходових систем сільськогосподарських машин дає змогу суттєво зменшити масу МТА, та ущільнення ґрунту, скоротити типаж тягових засобів до трьох тягових класів масою 2, 5 і 12 т. Агрегати з системою розосередженого приводу конкурентоздатні за показником мінімуму енерговитрат із агрегатами, що працюють у тяговому режимі на стерні, за ηвп =0,7÷0,75; на полі, підготовленому під посів, – за ηвп =0,5. Потужність, яку слід реалізувати для приводу додаткових ведучих коліс, суттєво збільшується зі зростаннями ваги Gсм і ηвп. Для сільськогосподарських машин масою 4–10 т за
ηвп =0,7 на відборі слід реалізувати до 60%, для сільськогосподарських машин масою до 4 т – до 30% потужності.

АНАЛІЗ МЕТОДІВ І ОСОБЛИВОСТЕЙ ЦИФРОВІЗАЦІЇ ДАНИХ ПОЛЬОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ЯК БАЗИ ДЛЯ УПРАВЛІННЯ РОСЛИННИЦТВОМ

М. Волоха — 2024-04-22

Мета дослідження. Тема управління рослинництвом, яка значною мірою обумовлюється сучасними цифровізаційними процесами, є актуальною і знаходиться в центрі уваги як спеціалістів та експертів у галузі сільського господарства, так і в сфері обчислювальної техніки, адже виробництво продукції аграрного сектора відіграє життєво важливу роль у світовій економіці. Враховуючи, що традиційні методи обробки польових даних не можуть задовольнити постійно зростаючі потреби сільгоспвиробників на новому етапі розвитку землеробства і є серйозною перешкодою для отримання необхідної інформації, метою статті є проведення критичного огляду й аналізу публікацій із оцифрування баз даних польових досліджень задля розробки й ухвалення ефективних управлінських рішень у рослинництві.
Методи дослідження. Дослідження проводилися з використанням загальноприйнятих наукових методів: абстрактно-логічного; аналізу й синтезу; індукції та дедукції; експертних оцінок.
Результати дослідження. Проведений аналіз дав змогу визначити, що рівень розвитку сільськогосподарських підприємств наразі значною мірою залежить від сучасних цифрових технологій, упровадження яких передбачає зміну загальної парадигми управління виробничими процесами і дає змогу товаровиробникам діяти відповідним чином для збільшення обсягів виробництва. Доведено, що поряд з оновленням матеріально-технічної складової пріоритетом виробництва є інтелектуалізація виробничої та управлінської діяльності на базі цифровізації.
Висновок. З метою отримання вигоди від постійно зростаючого обсягу даних, які надходять із численних джерел цифрової трансформації попри те, що переважна більшість господарників і сільгоспвиробників не є експертами в цій галузі і неспроможні повністю зрозуміти основні закономірності створюваних алгоритмів, запропонований у роботі науково-методичний підхід щодо підвищення ефективності машинного навчання з автоматичного розпізнавання сільськогосподарських культур, виявлення хвороб і бур’янів, прогнозування урожайності і якості врожаю, управління водними ресурсами і ґрунтом може бути корисним для сільськогосподарських підприємств багатьох країн світу.

РОЗРОБЛЕННЯ МАТЕМАТИЧНОЇ МОДЕЛІ ПОКАЗНИКА ВТРАТИ ЗЕРНА ЗА МОЛОТАРКОЮ ЗЕРНОЗБИРАЛЬНОГО КОМБАЙНА

С. Халін — 2024-04-22

Мета досліджень: розробити багатофакторну математичну модель показника втрати зерна за молотаркою зернозбирального комбайна барабанного типу з урахуванням зв’язку та залежності між елементами різних груп факторів, які характеризують молотарку як систему.
Методи і матеріали. Застосування методу аналізу дає змогу виокремити у складі молотарки її структурні й функціональні системи, зокрема комплексну молотильно-сепарувальну систему (КМСС) молотарки і досліджувати її з урахуванням технічних параметрів, технологічних режимів та умов роботи незалежно від інших систем. Згідно з методом синтезу експериментально досліджено показник втрат зерна при умові цілісної єдності і взаємоз’язку технічних і технологічних систем молотарки. Визначення втрат зерна за молотаркою комбайна в різних умовах за вологістю зерна й соломи при різних режимах подачі технологічної маси на обмолот реалізовано експериментально в реальних господарських умовах. Розробку математичної моделі показника втрат зерна виконано із застосуванням методів математичного моделювання.
Результати. Для встановлення зв’язку та залежності показника втрат зерна Δq від факторів, до яких віднесені технічні параметри, технологічні режими та умови роботи використано графічну модель молотарки на рівні цих показників і факторів впливу на них. Визначальною системою відповідно до технологічної ролі у формуванні рівня втрат Δq (%) прийняті параметри комплексної молотильно- сепарувальної системи. Оціночним показником якості роботи молотарки були сумарні втрати зерна при різних режимах подачі хлібної маси на обмолот. Фактором впливу також прийнято вологість соломи і вагове співвідношення зерна та соломи – соломистість.
Проведено багатофакторний експеримент із визначення втрат зерна молотарками зернозбиральних комбайнів барабанного типу різної продуктивності. Аналіз отриманих експериментальних даних засвідчив таке:
1) молотарка, технічні параметри якої спрямовані на забезпечення більшої пропускної здатності, меншою мірою реагує на «важкі» умови роботи, для яких характерні значна вологість соломи (до 30%) та соломистість (до 1,60). Це проявляється у її здатності працювати при втратах зерна менше 1,5% та високих режимах подач – пропускній здатності у 12-14 кг/с;
2) вологість соломи та її кількість (соломистість) зумовлюють вплив на якість функціонування молотарки: збільшення (зменшення) вологості соломи (або соломистості) зумовлює відповідне збільшення (зменшення) втрат зерна;
3) при проведенні оцінки в екстремальних умовах (вологість соломи близька до 30% та соломистості – 1:1,6) менші втрати зерна мають молотарки з більшим значенням загальної ефективної довжини системи КМСС.
Аналіз моделі показника Δq свідчить, що втрати зерна зворотньо-пропорційно залежать від величини ефективної довжини системи КМСС. Інтенсивність процесів обмолоту, сепарації та очищення зерна в молотарці значною мірою обумовлені станом технологічної маси – вологістю соломи та її кількістю (соломистістю). Відповідно до них процеси сепарації зерна із соломи мають різний рівень інтенсивності та, відповідно, рівень втрат.
Висновки. Втрати зерна за молотаркою зернозбирального комбайна моделюються з достатнім рівнем достовірності. В основі математичного моделювання показника втрат зерна є застосування багатофакторного експерименту. Розроблена математична багатофакторна модель показника втрат зерна з ймовірністю 0,95 характеризує залежність втрат від ефективної довжини комплексної системи сепарації зерна, подачі технологічної маси на обмолот, соломистості хлібної маси та вологості соломи.

ЗАСОБИ ПОЗИЦІОНУВАННЯ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ АГРЕГАТІВ НА ПОВЕРХНІ ПОЛЯ: АСПЕКТИ СУЧАСНОГО СТАНУ

В. Ветохін — 2024-04-22

Мета досліджень – аналіз розвитку принципів позиціонування сільськогосподарських агрегатів на поверхні поля та їхніх конструктивних рішень як основи для вдосконалення та розроблення нових ґрунтообробних знарядь.
Методи: аналітичне дослідження технічних засобів та узагальнення принципів позиціонування сільгоспагрегата і його робочих органів відносно конкретної ділянки здійснюється з виділенням системних компонентів «речовина»/«енергія»/«інформація»/«людина» та оцінкою зміни частки компонента з розвитком засобів. Компонент «інформація» розглядається як така, що впорядковує інші компоненти системи.
Результати. Сільськогосподарська технологія, що містить регламенти і процеси застосування засобів механізації, може розглядатися узагальнено як сукупність процесів перетворення стану оброблюваного середовища шляхом внесення/вилучення компонент енергії, речовини та інформації.
Одночасно здійснюються процеси отримання інформації відносно поточних значень показників стану ґрунту, обробка інформації та реалізація алгоритмів зміни стану ґрунту та рослини. Такий підхід у межах точного землеробства потребує глобального й локального позиціонування робочого органа.
Стосовно ґрунтообробного агрегату глобальне позиціонування пройшло розвиток від реалізації за рахунок інтелекту людини-оператора до реалізації технологіями супутникового зв’язку. Локальне позиціонування розпочиналося від відстежування людським зором утвореної борозни до використання штучного зору з алгоритмами прив’язки до мікроділянки поля, рядку рослин або окремої рослини.
Висновки. Сучасний стан інформаційних технологій і засобів дав змогу безпосередньо ввести інформаційну компоненту в технологічний процес перетворення стану оброблюваного шару ґрунту. Етапи розвитку технологій характеризуються перерозподілом часток компонент у системі енергія/речовина/інформація/людина у бік збільшення компоненту «інформація» та кардинального зменшення компоненти людина шляхом заміщення людської логіки.
З розвитком систем позиціонування на полі рухомих сільгоспагрегатів, високодеталізованих електронних карт стану ґрунту, можливостей вимірювання показників стану ґрунту і рослини в реальному часі з’явилися нові агротехнологічні вимоги, що потребують розробки нових технічних засобів обробітку ґрунту та догляду за посівами.
Системи корекції положення сільгоспагрегатів у реальному часі, відомі зараз як «RTKS», з’явилися від початку розвитку засобів механізації та базувалися на логіці людини-оператора. У процесі розвитку відбулося заміщення людської логіки та людської фізичної сили на системи з машинної логікою та переходом до штучного інтелекту.

ТЕХНОЛОГІЧНА АДАПТАЦІЯ ТРАКТОРІВ ЗАГАЛЬНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ ДО ПРИРОДНИХ УМОВ ҐРУНТООБРОБКИ

C. Лебедєв — 2024-04-22

Мета дослідження. Метою статті є дослідження способів технологічної адаптації тракторів загального призначення до різних природних умов грунтообробки. Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити такі завдання: дослідити зміну тягової потужності трактора залежно від вологості ґрунту, що обробляється; дослідити дію колісних рушіїв трактора на ґрунт; вивчити зміну експлуатаційної потужності трактора залежно від довжини гону.
Методи дослідження. Використовувався метод парціальних прикорень, натурних випробувань, статистичної обробки результатів вимірювань.
Результати дослідження. Установлено, що зі збільшенням вологості ґрунту проти середньобагаторічної (у багаторічному циклі за 1990-2022 рр.) на % питомий опір ґрунтообробного агрегату зростає на 1-2%, а тягова потужність трактора зменшується приблизно на 2%. За зменшення вологості ґрунту проти середньобагаторічної на 1% тягові властивості трактора залишаються незмінними. За результатами аналізу значень показника щільності ґрунту в сліду коліс трактора визначено, що колеса заднього мосту на глибині більш інтенсивно ущільнюють ґрунт, перевищуючи цей показник контрольної ділянки на глибині 10 см на 10%, глибше 50 см – на 7,6 см. При цьому твердість ґрунту зростає у 2,23 і 1,35 рази відповідно. На глибині ґрунту 0-50 см щільність ґрунту в сліду коліс заднього мосту зростає в 0,76 рази, а твердість – у 1,35 рази. Цьому сприяє ефект «галопування» трактора під час руху на гоні, що є наслідком різних за значенням і нестабільністю вертикальних динамічних навантажень і прискорень мостів трактора. Установлено, що в інтервалах робочих швидкостей і тягових режимів трактора потужність двигуна і маса трактора на одинарних колесах змінюються у 1,93 та 1,35 рази відповідно. Збільшення коефіцієнту пристосованості за крутним моментом від
1,2 до 1,4 зменшує номінальну експлуатаційну потужність двигуна в 1,18 рази на відвальній оранці і в 1,15 рази на безвідвальному глибокому й поверхневому обробітку ґрунту. Наведені дані свідчать про суттєві відмінності оптимальних масоенергетичних параметрів тракторів для найбільш ефективного виконання споріднених операцій кожною групою за певної довжини гону. Зміна класу поля за показником довжини гону збільшує чисельність оптимальних типорозмірів тракторів.
Висновок. Технологічна адаптація трактора оцінюється за ступенем його пристосованості до природних умов ґрунтообробки, до яких віднесені вологість, щільність, твердість і геометричні властивості поверхні ґрунтів, а також довжина гону. Експериментально доведено нестабільність властивостей ґрунту під дією колісних рушіїв і зміни глибини ґрунтообробки. Систематизовано вплив довжини гону і виду ґрунтообробки на експлуатаційні властивості ґрунтообробного агрегату.

ШТУЧНИЙ ІНТЕЛЕКТ І МОЖЛИВОСТІ ЙОГО ЗАСТОСУВАННЯ В СУЧАСНОМУ СІЛЬСЬКОМУ ГОСПОДАРСТВІ

П. Лиховид — 2024-04-22

Стаття присвячена вивченню можливостей штучного інтелекту для сільськогосподарського виробництва з точки зору наукової теорії та вирішення практичних завдань.
Мета досліджень полягала у вивченні можливості застосування сучасної системи штучного інтелекту «Agri1», розробленої спеціально для потреб сільського господарства, для вирішення теоретичних і практичних завдань, пов’язаних із агропромисловим виробництвом, за такими трьома галузями: ґрунтознавство, агротехніка вирощування сільськогосподарських культур, сільськогосподарські меліорації.
Методи. Науково-теоретичні та практичні питання із зазначених галузей сільського господарства поставлені системі штучного інтелекту «Agri1» відповідно до розробленого методологічного плану, який передбачав 10 запитань до кожної групи завдань: 10 запитань науково-теоретичного та 10 запитань практичного спрямування з ґрунтознавства, агротехніки та сільськогосподарських меліорацій. Таким чином, сумарно системі було задано 60 питань. Оцінка якості відповідей визначалася за відсотком коректних і повних відповідей на поставлені запитання з урахуванням необхідності постановки додаткових уточнювальних запитань.
Результати. У результаті вивчення можливостей системи штучного інтелекту «Agri1» виявлено, що відсоток коректних відповідей становив 81,67, 83,33 та 88,33% для запитань із ґрунтознавства, агротехніки та сільськогосподарських меліорацій відповідно. Вищу точність та якість відповідей отримано із практичних запитань, водночас на теоретичні запити система «Agri1» давала менш коректні та якісні відповіді (86,67% проти 82,22% відповідно для практичних і теоретичних запитів). Окрім того, істотно більшу кількість додаткових запитів поставлено у ході виконання системою «Agri1» завдань, нетипових для міжнародної агрономічної науки та практики. Загальний вихід коректних відповідей становив 84,44%, що є достатнім показником для рекомендації застосування «Agri1» з науково-практичною метою. Постановка необмеженої кількості додаткових запитів і внутрішнє самонавчання системи дає змогу припустити, що за певних обставин можна досягти 95% і навіть вищої точності та коректності відповідей.
Висновки. Система штучного інтелекту «Agri1» є високоякісним і надійним інструментом для отримання науково-теоретичної інформації та практичних порад із ґрунтознавства, агротехніки та сільськогосподарських меліорацій, яка може бути використана як додаткове джерело інформації у дослідних і виробничих цілях. Недоліками системи є англомовний інтерфейс, обмежена кількість одночасних запитів, доступних у безкоштовній версії, та недостатня обізнаність системи з нетиповими для країн ЄС та США технологічними запитаннями.

КОМПЛЕКСНА ОЦІНКА ВПЛИВУ ОСНОВНОГО ОБРОБІТКУ ҐРУНТУ Й УДОБРЕННЯ НА ЕЛЕМЕНТИ СТРУКТУРИ, ВРОЖАЙНІСТЬ ЗЕРНА І ЗЕЛЕНОЇ МАСИ КУКУРУДЗИ

Т. Панченко — 2024-04-22

Мета роботи – вивчити вплив прийомів основного обробітку ґрунту та варіантів удобрення на врожайність гібридів кукурудзи за вирощування на зерно та силос у зерно-просапній сівозміні з метою отримання високої урожайності зерна та зеленої маси для силосування в умовах центрального Лісостепу України.
Методи дослідження: польовий, лабораторний, порівняльний, аналіз, узагальнювальний, математично-статистичний.
Результати. У статті представлені результати досліджень вирощування гібридів кукурудзи для виробництва зерна та силосу з використанням різних прийомів основного обробітку ґрунту та різних варіантів удобрення. Розглянуто вплив цих агротехнічних заходів на врожайність зерна та зеленої маси, яка використовується для силосування.
Проведені дослідження засвідчили, що для гібриду кукурудзи «Моніка 350 МВ» найкращим
варіантом було використання оранки на глибину 25-27 см з унесенням добрив в обсязі 40 т/га гною + N100P110K100. На цьому варіанті досягнута врожайність зерна 9,18 т/га. За використання дискового агрегату «АГ-2,4» на глибину 15-17 см і такого ж варіанту удобрення врожайність була меншою і становила 8,64 т/га.
У випадку вирощування гібриду «S3825» для отримання зеленої маси на силос найкращим варіантом було використання оранки на глибину 25-27 см та варіанту удобрення N120P130K120. При цих параметрах урожайність зеленої маси у фазі молочно-воскової – початку воскової стиглості зерна – становила 45,9 т/га. За використання дискового агрегата «АГ-2,4» на глибину 15-17 см та максимальної кількості добрив у наших дослідженнях урожайність становила 43,4 т/га.
Висновки. Визначено вплив способу обробітку ґрунту на елементи структури урожайності кукурудзи. Сильні зміни величини елементів структури врожайності кукурудзи при вирощуванні на зерно спостерігаються за варіантами удобрення. Кращим варіантом удобрення, за якого покращуються елементи структури врожайності за обох досліджених обробітків ґрунту, є варіант «Гній 40 т/га +
N100P110K100».
Відмічено, що зі зростанням норм добрив їхня ефективність знижується. Обробіток ґрунту менше, ніж удобрення, впливав на рівень урожайності зеленої маси кукурудзи на силос. Однак культурна оранка на глибину 25-27 см мала суттєву перевагу за рівнем урожайності зеленої маси кукурудзи на силос порівняно з обробітком дисковим агрегатом «АГ 2,4» на глибину 15-17 см. Таким чином, можна вважати, що збільшення глибини обробітку ґрунту сприяє підвищенню урожайності зеленої маси кукурудзи на силос.
Внесення високих норм мінеральних добрив призводило до підвищення врожайності зеленої маси кукурудзи на силос. Установлено тенденцію щодо збільшення ефективності використання добрив на варіантах із обробітком ґрунту дисковим агрегатом «АГ 2,4». Найвища ефективність добрив спостерігалася на варіанті із внесенням N90P100K90.

НАУКОВО-ПРОЕКТНІ РІШЕННЯ ДЛЯ СТВОРЕННЯ СУЧАСНИХ МАЛИХ ПТАХОФЕРМ: ОГЛЯД

C. Халін — 2024-04-22

Мета досліджень – здійснити огляд науково-проектних рішень для створення сучасних малих птахоферм.
Методи досліджень. Огляд науково-проектних рішень для створення сучасних малих птахоферм здійснювався за матеріалами доступних інформаційних джерел за такими напрямками: наука; проекти; порівняння.
Результати досліджень. У ході створення науково-проектного рішення будівлі малої птахоферми для утримання курей-несучок у кількості до 700 голів важливо врахувати такі дані: приміщення ангарного типу (завширшки 6 м, заввишки 3,8 м, висота стін 3,0 м); ширина місць для знесення яєць 0,8 м; ширина щілинної підлоги 2,4 м; ширина суцільної підлоги з підстилкою 2,8 м. Основне – утримання курей-несучок на підлозі, каскадне за ярусами з влаштованими місцями для знесення яєць. З метою запобігання захворюванню птиці вперше запропоновано збільшити технологічну площу для утримання курей з 6 гол./м2 до 5 гол./м2. Для утримання птиці на малих птахофермах рекомендуються малогабаритні будівлі ангарного типу, за розмірами у співвідношенні ширина-висота: 5,0 м-3,2 м; 8,0 м-4,0 м; 10,0 м- 4,8 м; 12,0 м-5,6 м. Важливо, що під час створення науково-проектних рішень враховані технологічні особливості вирощування різних видів птиці (кури, індики, гуси, качки), у тому числі ті, що мають сезонний характер, тривалість вирощування та відгодівлі поголів’я, утримання батьківського стада, період господарського використання птиці тощо.
Висновки. За результатами огляду науково-проектних рішень для створення сучасних малих птахоферм, здійснених за матеріалами доступних інформаційних джерел за такими напрямками, як наука; проекти; порівняння, встановлено: для утримання птиці різних видів (кури, індики, гуси, качки) на малих птахофермах рекомендуються малогабаритні будівлі ангарного типу; базовий спосіб утримання птиці – вільне підлогове, каскадне утримання, зокрема за ярусами курей і підлогове – індиків, водоплавної птиці (гуси, качки) і утримання загалом птиці з використанням вольєрів, що наближує умови їхнього утримання до природних.

МОДЕРНІЗАЦІЯ РОЗКИДАЧА ОРГАНІЧНИХ ДОБРИВ «ПРТ-10» ДЛЯ ВИКОРИСТАННЯ У ТЕХНОЛОГІЇ МЕХАНІЗОВАНОГО КОМПОСТУВАННЯ

С. Павленко — 2024-04-22

Метою роботи є презентування результатів випробування макетних зразків технічних пристроїв і обладнання до розкидача органічних добрив типу «ПРТ-10» для забезпечення виконання ними функціональних можливостей механізованого компостування і відповідних вимог технологічних регламентів.
Методи і матеріали. Для формування ширини бурту 2,5-3,5 м використовувався модернізований розкидач органічних добрив типу «ПРТ-10» зі змінними барабанно-фрезерними робочими
органами. На місця установки існуючих барабанів установлено макетні зразки запропонованих автором робочих органів, основна конструктивна відмінність яких – наявність гвинтових ліній правого і лівого напрямків. Установки лопатей направлені назустріч, що забезпечує переміщення сировини від бокових бортів до середини ємності, при цьому конструкція приводу робочих органів не
змінювалася.
Результати. Одним із варіантів підвищення ефективності виробництва компостів є розширення технологічних можливостей і розробка додаткових технічних пристроїв та обладнання до розкидача органічних добрив «ПРТ-10». Запропонована автором конструкція пристрою для механізованого компостування становить собою окремий змінний модуль, що встановлюється на задньому борту на місці розташування двох барабанів серійного пристрою «ПРТ-10». Основне призначення змінного модуля – попереднє подрібнення, змішування компонентів і формування бурту при підготовці
багатокомпонентної суміші, що накопичується у причепі розкидача в технології механізованого
компостування.
Використання в конструкції серійного розкидача «ПРТ-10» змінних барабанів із правим і лівим напрямками установки лопатей назустріч забезпечує технологічну висоту сформованого бурту до 1,6-1,7 м. Ширина основи бурту становить 2,5-3.0 м, що узгоджується з базовими значеннями ширини захвату аераторів-змішувачів. Продуктивність засобу на вивантаженні – до 100 т/год. Спеціальний пристрій для зволоження сумішей вологістю 30-45% забезпечує внесення води до 40-60 л/т.
Проведені автором розрахунки використання модернізованого розкидача органічних добрив «ПРТ-10» і аератора-змішувача «АЗК-2» у виробництві компостів засвідчили економічні переваги у вигляді зменшення витрат палива при 4-х циклах аерації суміші – у 2,5 рази.
Висновки. Використання модернізованого пристрою на транспортних агрегатах дає змогу зменшити кількість технічних засобів, задіяних на допоміжних операціях механізованого компостування. Виробництво компостів із використанням модернізованого розкидача «ПРТ-10» економічно доцільно в існуючих господарських умовах до 2,0-2,2 тисячі тон за сезон переробки. При більших обсягах доцільніше застосовувати причіпний аератор-змішувач «АЗК-2».
Ключові слова: компостна суміш, бурт, модернізований розкидач, змінний барабан, навісний пристрій, зволоження, шар соломи, змішування, подрібнення.

ЗАБРУДНЕННЯ УГІДЬ УНАСЛІДОК БОЙОВИХ ДІЙ: ОГЛЯД РІШЕНЬ ДЛЯ ПОДОЛАННЯ КРИЗИ

Н. Майданович — 2024-04-22

Mетою цієї роботи є аналіз видів забруднень на угіддях, що зазнали бойових дій, та огляд наукових досліджень за цією тематикою з метою пошуку раціональних технологічних рішень для подолання кризи.
Методи та матеріали. Дослідження спрямоване на огляд відкритих наукових літературних джерел щодо забруднення сільськогосподарських угідь, що постраждали від ведення військових дій. Дослідження зосереджене на фізичних і хімічних порушеннях у ґрунті, спричинених військовими діями (бомбардування угідь, забруднення угідь осколковими залишками, ущільнення ґрунту військовою технікою, хімічне забруднення важкими металами тощо) та методах відновлення угідь.
Результати дослідження. Першочерговим завданням при усуненні наслідків бойових дій є розмінування територій угідь. Існує ряд засобів для знаходження мін і машин для розмінування, в яких робочим органом може виступати реактивний вибуховий пристрій або механічна система у вигляді ковша, котків обертального ротора тощо.
Рекультивація земель, порушених унаслідок воєнних дій, проводиться у два етапи: технічному й біологічному. Суть технічного етапу — підготовка територій для подальшого цільового використання. Він полягає у плануванні, а також нанесенні ґрунтів або родючих порід на вирівняну поверхню. Біологічний етап – це комплекс заходів щодо відновлення родючості порушених земель. Він охоплює агротехнічні й меліоративні заходи, спрямовані на поновлення флори й фауни.
Для подолання наслідків забруднення ґрунту нафтопродуктами та компенсування втрат азоту на угіддях унаслідок вигорання полів доцільним є застосування активних нафтоокислюювальних і відновлювавльних ґрунтових мікроорганізмів шляхом їхнього внесення ґрунтообробними-посівними агрегатами, оснащених пристосуваннями для внесення рідких і сухих комплексних добрив.
Висновки. Серед практичних агротехнічних підходів до відновлення ґрунтів після грубої рекультивації угідь можна виділити такі: вирощування біоенергетичних культур на пошкоджених землях; застосування технологій мінімальної обробки ґрунтів із використанням органічних відходів і мікробіологічних препаратів; біотехнології ремедіації ґрунтів. З огляду техніко-технологічних рішень ґрунтообробки для відновлення угідь кожен із наведених наслідків вимагає спеціального підходу.
Рекультивація пошкоджених земель доцільна, коли фахівці оцінюють терміни відновлення господарської діяльності не більше, ніж 15 років. Якщо ґрунтовому покриву потрібен більш тривалий період на відновлення, проводиться консервація земель.
Ключові слова: забруднення ґрунтів, бойові дії, рекультивація, ремедіація, меліорація, ґрунтообробка.

ОГЛЯД і СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ФАКТОРІВ, ЯКІ ВПЛИВАЮТЬ НА ЯКІСТЬ ПРОДУКЦІЇ ПТАХІВНИЦТВА

С. Халін — 2024-04-22

Мета досліджень – класифікувати фактори, які впливають на якість продукції птахівництва.
Методи досліджень. Систематизація чинників, які впливають на якість продукції птахівництва, здійснена на основі опрацювання результатів багаторічних досліджень у галузі за даними наукових повідомлень. Під час систематизації враховані основні фактори, які впливають на якість продукції птахівництва: зоогігієна, корми, вода, повітря, зооветеринарні заходи.
Результати досліджень. У ході виробництва якісної продукції птахівництва провідна роль належить зоогігієні, у якій поєднані такі складові: здоров’я птиці, умови утримання і догляду, санітарний стан у пташнику. Під час утримання птиці потрібно створити сприятливі умови, наближені до природних, для її захисту та збереження. Не допускається використання для годівлі птиці кормів із вмістом генетично модифікованих організмів (ГМО), м’ясо-кісткового борошна, стимуляторів росту, синтетичних амінокислот. Якість води має значний вплив на технологічні властивості продукції птахівництва. Показники, які характеризують якість повітря в пташнику, повинні знаходитися в межах, які не чинять негативного впливу на птицю. Промивання, дезінфекція обладнання, у тому числі інкубаторів, дератизація та дезінсекція на птахофермах – це важливі заходи для отримання якісної продукції птахівництва. Одним із технологічно обумовлених факторів, який впливає на умови утримання птиці й опосередковано на якість продукції птахівництва, є можливість доступу водоплавній птиці до води (річка, ставок тощо).
Висновки. У ході досліджень нами вперше систематизовані фактори, які впливають на якість продукції птахівництва. Факторами безпосереднього впливу на якість продукції птахівництва, визначено окремі основні складові розробленої системи: зоогігієна, корми, вода, повітря, зооветеринарні заходи, поєднання яких надає системі особливі властивості. Загалом розроблена система складається з 39 факторів.
Ключові слова: гуси, індики, качки, кури, птахівництво, птахоферми, систематизація факторів, технологічні площі, умови утримання, якість продукції.

ПРОДУКТИВНІСТЬ СОРГО ЗЕРНОВОГО ТА АГРОФІЗИЧНІ ВЛАСТИВОСТІ ГРУНТУ ЗА РІЗНИХ СПОСОБІВ ОБРОБІТКУ І ДОЗ АЗОТНИХ ДОБРИВ

В. Малярчук — 2024-04-22

У статті наведено результати експериментальних досліджень впливу різних способів і глибини основного обробітку та доз азотних добрив на агрофізичні властивості ґрунту і продуктивність
сорго зернового.
Мета роботи – дослідити особливості формування продуктивності сорго зернового за різних способів основного обробітку ґрунту та доз азотних добрив.
Методи. У ході експерименту використовувалися польовий, кількісно-ваговий, візуальний, лабораторний, розрахунково-порівняльний, математично-статистичний методи з використанням загальновизнаних методик і методичних рекомендацій. Для визначення ефективності застосування основного обробітку ґрунту та доз внесення азотних добрив на продуктивність сорго зернового закладено три варіанти способів і глибини основного обробітку та три варіанти доз азотних добрив.
Результати. Найкращі агрофізичні властивості темно-каштанового ґрунту під посівами сорго зернового як на початку вегетації, так і при збиранні врожаю спостерігалися за полицевого обробітку ґрунту. Під впливом способів, глибини та систем основного обробітку й удобрення в сівозміні відбулися зміни агрофізичних властивостей, що зумовило створення різних умов для росту і розвитку культури та формування врожаю. Урожайність сорго зернового за оранки на глибину
28-30 см із внесенням азотних добрив дозою N60 становила в середньому за роки досліджень
5,44 т/га. За чизельного обробітку на таку ж глибину отримано 3,89, а за дискового обробітку –
2,54 т/га врожаю
Висновок. В умовах південного Степу України з метою найповнішої реалізації адаптивного й
генетично обумовленого потенціалу продуктивності сорго зернового найбільш сприятливі умови для росту, розвитку і формування врожаю створюються за полицевого основного обробітку ґрунту на глибину 28-30 см та внесення азотних добрив дозою N60.
Ключові слова: сорго зернове, спосіб і глибина обробітку, азотні добрива, агрофізичні властивості, урожайність.У статті наведено результати експериментальних досліджень впливу різних способів і глибини основного обробітку та доз азотних добрив на агрофізичні властивості ґрунту і продуктивність
сорго зернового.
Мета роботи – дослідити особливості формування продуктивності сорго зернового за різних способів основного обробітку ґрунту та доз азотних добрив.
Методи. У ході експерименту використовувалися польовий, кількісно-ваговий, візуальний, лабораторний, розрахунково-порівняльний, математично-статистичний методи з використанням загальновизнаних методик і методичних рекомендацій. Для визначення ефективності застосування основного обробітку ґрунту та доз внесення азотних добрив на продуктивність сорго зернового закладено три варіанти способів і глибини основного обробітку та три варіанти доз азотних добрив.
Результати. Найкращі агрофізичні властивості темно-каштанового ґрунту під посівами сорго зернового як на початку вегетації, так і при збиранні врожаю спостерігалися за полицевого обробітку ґрунту. Під впливом способів, глибини та систем основного обробітку й удобрення в сівозміні відбулися зміни агрофізичних властивостей, що зумовило створення різних умов для росту і розвитку культури та формування врожаю. Урожайність сорго зернового за оранки на глибину
28-30 см із внесенням азотних добрив дозою N60 становила в середньому за роки досліджень
5,44 т/га. За чизельного обробітку на таку ж глибину отримано 3,89, а за дискового обробітку –
2,54 т/га врожаю
Висновок. В умовах південного Степу України з метою найповнішої реалізації адаптивного й
генетично обумовленого потенціалу продуктивності сорго зернового найбільш сприятливі умови для росту, розвитку і формування врожаю створюються за полицевого основного обробітку ґрунту на глибину 28-30 см та внесення азотних добрив дозою N60.
Ключові слова: сорго зернове, спосіб і глибина обробітку, азотні добрива, агрофізичні властивості, урожайність.

ВПЛИВ СИСТЕМ ОБРОБІТКУ ГРУНТУ НА ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИРОЩУВАННЯ СОНЯШНИКА В УМОВАХ ЗАХОДУ УКРАЇНИ

В. Думич — 2024-04-22

Мета досліджень – порівняльна оцінка ефективності вирощування соняшника за впровадження традиційної і ресурсоощадних систем обробітку ґрунту в ґрунтово-кліматичних умовах Заходу України.
Методи досліджень: гіпотеза, експеримент, спостереження, польовий, лабораторний, візуальний і порівняльно-розрахунковий метод.
Результати досліджень: Польові дослідження проводилися у ґрунтово-кліматичних умовах Заходу України на полі з дерновими глибокимим глейоватими супіщаними ґрунтами.
Для проведення досліджень закладено ділянки з різними системами обробітку ґрунту: ділянка 1 – традиційний обробіток ґрунту (оранка на глибину 25 см); ділянка 2 – консервувальний обробіток ґрунту (чизелювання на глибину 35 см); ділянка 3 – мульчувальний обробіток ґрунту (дискування на глибину 10 см).
За результатами досліджень відзначено позитивний вплив інтенсивності й глибини основного обробітку ґрунту на висоту рослин та елементи структури врожаю соняшника. За традиційного обробітку ґрунту відзначено найбільшу врожайність зерна соняшника – 1,81 т/га. На ділянці з консервувальним обробітком ґрунту врожайність – 1,75 т/га, а ділянці з мульчувальним обробітком –
1,72 т/га. Різниця врожайності між найкращим і найгіршим показниками становила лише 0,09 т/га.
Оранка потребує значних енергетичних і трудових витрат, які перевищують аналогічні показники для реалізації безвідвальних систем обробітку грунту. Прямі експлуатаційні витрати на виконання оранки були найбільшими і становили 1661 грн/га, що на 618 і 986 грн/га більше відносно затрат на глибоке безполицеве розпушування і дискування відповідно.
Упровадження традиційного обробітку ґрунту сприяє формуванню найвищої врожайності і збільшенню прибутку на 192-229 грн/га. Однак, незважаючи на найменший прибуток, на ділянці з мульчувальним обробітком ґрунту за рахунок найменших витрат отримано найвищу рентабельність — 52,2%, що на 1,0-1,8% більше, ніж на ділянках із консервувальною і традиційною системами обробітку ґрунту.
Висновки. Результати проведених досліджень і обчислень засвідчують, що зазначені системи обробітку ґрунту (традиційна, консервувальна і мульчувальна) за врожайністю та економічною ефективністю вирощування соняшника в умовах Заходу України знаходяться на одному рівні.
Ключові слова: дослідження, соняшник, системи обробітку ґрунту, врожайність, ефективність.

ДОСЛІДЖЕННЯ НОРМАТИВНО-ПРАВОВИХ ТА ІНСТИТУЦІЙНИХ ОСНОВ ОЦІНКИ Й ПІДТВЕРДЖЕННЯ ВІДПОВІДНОСТІ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ І ЛІСОГОСПОДАРСЬКИХ ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ У ЄC

Т. Цема — 2024-04-22

Мета дослідження полягає у вивченні, аналізі, узагальненні й систематизації нормативно-правових актів та інституційних органів у сфері оцінки та підтвердження відповідності транспортних засобів у ЄC з метою визначення структури національного технічного законодавства в сфері сільськогосподарських і лісогосподарських транспортних засобів.
Методи дослідження. Використані методи систематизації та аналізу даних щодо правових і технічних основ європейського законодавства у сфері оцінки й підтвердженні відповідності (затвердженні типу) сільськогосподарських і лісогосподарських транспортних засобів.
Результат дослідження. У статті проаналізована оновлена система затвердження (схвалення) типу транспортних засобів, яка базується на нормативно-правових актах прямої дії – Регламентах Європейського Парламенту та Ради – і охоплює транспортні засоби різних категорій. Узагальнено основні відмінності оновленого технічного законодавства ЄС – Регламенту (ЄС) №167/2013 від Директиви (ЄС) № 2003/37.
Висновок. Нормативно-правова база країн ЄС в сфері оцінки й підтвердження відповідності
с.-г. і. л.-г. транспортних засобів складається з національної нормативно-правової бази, якою регулюється введення в обіг та/або в експлуатацію транспортних засобів на внутрішньому економічному просторі кожної країни, та загальносоюзного технічного законодавства, яким регулюється допуск на ринок ЄС.
Ключові слова: безпечність машин, Директива, дослідження, законодавство, затвердження типу, нормативно-правові акти, Регламенти (ЄС), сільськогосподарські і лісогосподарські транспортні засоби.