Техніко-технологічні аспекти розвитку та випробування нової техніки і технологій для сільського господарства України

ВПЛИВ РЕКУЛЬТИВАНТУ КОМПОЗИЦІЙНОГО TREVITAN® ПОЛІКОМПЛЕКС НА ВЕГЕТАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ ПШЕНИЦІ ОЗИМОЇ

С. Халін — 2025-10-20

Анотація
Метою роботи є дослідження комплексного впливу інноваційного рекультиванту композиційного Trevitan® (РК Trevitan®) на агроценоз пшениці озимої. Ключові завдання включали оцінку його дії на відновлення корисної ґрунтової мікробіоти, активізацію росту кореневої системи, покращення вегетаційних показників рослин і здатність зберігати продуктивну вологу в ґрунті.
Методи. Польові дослідження проводилися у 2024-2025 рр. в умовах Білоцерківського району Київської області на типовому чорноземі. Об’єктом дослідження була пшениця озима сорту «Джерсі». Дослід закладався у чотирьох варіантах: контроль (без обробки); обробка насіння
РК Trevitan® (100 мл/250 кг); поверхневе обприскування ґрунту препаратом (0,5 л/га); комбіноване застосування обробки насіння та обприскування ґрунту. РК Trevitan® – це органо-мінеральний комплекс, колоїдного композиту гумінових та фульвових кислот, а також макро- і мікроелементів. Оцінка ефективності препарату здійснювалася шляхом аналізу ключових біометричних показників рослин (кущистість, маса, висота), розвитку кореневої системи, мікробіологічної активності та запасів продуктивної вологи в ґрунті.
Результати. Застосування РК Trevitan® показало значний позитивний вплив на всі досліджені показники порівняно з контролем. Найкращі результати отримані за комбінованого використання препарату. Зокрема, кущистість пшениці озимої зросла на 35%, а приріст маси рослин у фазі кущення сягнув 49% у варіанті з поверхневим оприскуванням ґрунту. Передпосівна обробка насіння сприяла збільшенню висоти рослин на 7%. Також виявлено суттєву активізацію росту кореневої системи, що є критично важливим для живлення та стійкості рослин. Окрім того, препарат ефективно сприяв відновленню корисної мікрофлори та кращому збереженню продуктивної вологи в ґрунті, що доведено відповідними аналізами.
Висновки. Дослідження підтвердило високу ефективність рекультиванту композиційного Trevitan® як інструменту біологізації вирощування пшениці озимої. Встановлено, що його застосування комплексно покращує умови росту та розвитку культури: стимулює вегетаційні процеси, посилює розвиток кореневої системи, відновлює біологічну активність ґрунту й оптимізує водний режим. Таким чином, РК Trevitan® є перспективним препаратом для сталого агровиробництва, що дає змогу підвищити врожайність та екологічну безпеку, особливо в умовах зниження використання мінеральних добрив і кліматичної нестабільності.

ВПЛИВ СТРОКІВ СІВБИ ТА НОРМ ВИСІВУ НА ПРОДУКТИВНІСТЬ СОНЯШНИКА В УМОВАХ ПІВДНЯ УКРАЇНИ

В. Малярчук — 2025-10-20

Анотація
У статті представлено результати досліджень щодо впливу строків сівби та норм висіву схожого насіння на гектар на продуктивність і якісні показники соняшника в умовах півдня України.
Мета роботи – визначення оптимальних строків сівби та норми висіву схожого насіння при вирощуванні соняшнику для умов півдня України, за яких досягається раціональне використання сонячної радіації та елементів живлення, що сприяє підвищенню урожайності та поліпшенню якості насіння. У ході експерименту використовувався польовий, кількісно-ваговий, візуальний, лабораторний, розрахунково-порівняльний, математично-статистичний методи з використанням загальновизнаних методик і методичних рекомендацій.
Результати. У дослідах застосовано ранньостиглий гібрид «Карлос 105», який висівався в різні строки з нормами висіву 30, 40 та 50 тис. схожих насінин на гектар. Найвищу врожайність соняшника забезпечували варіанти з рекомендованими строками сівби за температури ґрунту 10-12°C у поєднанні з нормою висіву 40 тис. схожих насінин на 1 га. У таких умовах рослини мали добру озерненість кошиків, а також високу масу (1000 насінин) і вміст олії. При ранніх строках сівби
(6-8°C) спостерігалося уповільнення початкового росту та ризик ураження сходів весняними
приморозками, а при пізніх (14-16°C) – скорочення вегетаційного періоду та зменшення продуктивності.
Фенологічні спостереження показали, що строки настання фаз розвитку змінювалися залежно від строку сівби: рання сівба подовжувала вегетаційний період, а пізня – його скорочувала. Окрім того, встановлено суттєвий вплив погодних умов кожного року на ефективність реалізації потенціалу врожайності.
Висновки. Дослідження впливу строків сівби та норм висіву на біометричні показники та врожайність соняшника виявили, що рекомендовані строки сівби за температури ґрунту 10-12°С на глибині 10 см та норма висіву 40 тис. схожих насінин на гектар забезпечують кращі показники росту та розвитку рослин, а отже, і вищу врожайність. Відхилення від цих оптимальних параметрів як у ранні, так і в пізні строки сівби, а також при збільшенні або зменшенні норми висіву призводило до зниження біометричних показників і потенційної врожайності.

ПРОДУКТИВНІСТЬ СОЇ В УМОВАХ ЗМІНИ КЛІМАТУ ЗА РІЗНИХ СИСТЕМ ОСНОВНОГО ОБРОБІТКУ ҐРУНТУ В ЛІСОСТЕПУ УКРАЇНИ

М. Новохацький — 2025-10-20

Анотація
Мета роботи – висвітлити результати польових досліджень ефективності застосування різних систем основного обробітку ґрунту при вирощуванні сої в умовах Лісостепу України та визначили вплив агрометеорологічних умов періоду вегетації на рівень біологічної врожайності зерна.
Методи. Дослідження проводилися з використанням чотирьох систем основного обробітку ґрунту: традиційної (А1), консервувальної (А2), мульчувальної (А3) та міні-тіл (А4). Технологія вирощування сої була традиційною для зони проведення досліджень, за винятком досліджуваних факторів. Ефективність систем обробітку ґрунту встановлювалася шляхом визначення біологічної врожайності сої та її структури. Біологічна врожайність зерна визначалася за пробними снопами, відібраними в трикратній повторності для кожного варіанта. У процесі аналізу пробних снопів визначалися основні елементи структури врожайності. Статистична обробка даних проводилася методом кореляційного аналізу. Агрометеорологічні умови періоду вегетації сої оцінювалися за даними Білоцерківської метеостанції.
Результати. Серед досліджуваних систем основного обробітку ґрунту традиційна система з оранкою показала найвищий рівень біологічної врожайності зерна сої. Заміна обробітку ґрунту з оборотом пласта (оранка) та глибоке розпушування (консервувальна система) на поверхневий обробіток негативно впливала на біологічну врожайність. Середня біологічна врожайність зерна сої за роки досліджень становила 27,6 ц/га, варіюючись від мінімальних 18,2 ц/га (2018 р., міні-тіл) до максимальних 38,8 ц/га (2021 р., традиційна система). За період досліджень відмічено суттєве підвищення середньодобових температур у червні (+2,0 ºС), липні (+1,1 ºС) та серпні (+2,0 ºС). Кореляційний аналіз засвідчив, що зміни середньодобових температур відображаються на рівнях біологічної врожайності сої, причому щільність зв’язку залежить від фази росту та використаної системи обробітку ґрунту. Також за останні десять років суттєво зменшилася кількість атмосферних опадів у літні місяці: червень – на 23,2 мм, липень – на 19,4 мм, серпень – на 34,4 мм.
Висновки. Біологічна врожайність зерна сої пов’язана з умовами року (r = 0,418) та системою основного обробітку ґрунту (r = 0,404): зменшення глибини обробітку та відмова від обороту пласта призводять до зменшення врожайності.
Зміни середньодобових температур впливають на біологічну врожайність сої. Підвищення температури у травні (сходи–початок гілкування) та серпні (налив зерна–достигання) негативно позначається на врожайності (r = –0,370 та r = –0,303 відповідно). Існує середній прямий зв’язок із середньодобовою температурою червня (r = 0,343) та слабкий прямий зв’язок із температурою липня (r = 0,111).
Кількість атмосферних опадів у травні–червні практично не впливає на врожайність. Соя позитивно реагує на опади в серпні, під час формування бобів і наливу зерна, особливо при традиційній системі обробітку ґрунту (r = 0,473).

БАЗА ДАНИХ ПРО ҐРУНТИ ТА КЛІМАТ УКРАЇНИ: ОНЛАЙН ДОДАТОК ДЛЯ АНАЛІЗУ ТА ДИНАМІЧНОЇ ОЦІНКИ АГРОНОМІЧНО ЗНАЧУЩИХ ПАРАМЕТРІВ ҐРУНТОВО-КЛІМАТИЧНИХ УМОВ

П. Лиховид — 2025-10-20

Анотація
Стаття висвітлює основні можливості та переваги використання інтерактивної бази даних про ґрунти та клімат України, розробленої за результатами узагальнення даних агрометеорологічних спостережень і дистанційного зондування Землі.
Мета досліджень – розробити інтерактивну базу даних про ґрунти та клімат України та обґрунтувати доцільність її використання для поліпшення науково-аналітичної роботи та прогнозування в сфері агроекологічного моніторингу.
Методи. База даних про ґрунти та клімат України створена із залученням відкритих агрометеорологічних даних щодо температури повітря, опадів, швидкості вітру, відносної вологості повітря, наданих Українським гідрометеорологічним інститутом. Дані щодо температури поверхні ґрунту отримано шляхом відповідних JavaScript запитів у Google Earth Engine за даними аерокосмічного моніторингу MODIS/061/MOD11A2, а дані щодо потенційної евапотранспірації – за даними IDAHO_EPSCOR/TERRACLIMATE (роздільна здатність 1 км). Метеорологічні індекси SPEI (стандартизований індекс евапотранспіраціі і опадів), PDSI (індекс суворості посух Палмера) розраховувалиcя згідно з міжнародно визнаною методикою. Дані про ґрунти України отримано шляхом відповідних JavaScript запитів у Google Earth Engine із баз OpenLandMap (дані про тип ґрунту, вміст органічної речовини, реакцію ґрунтового розчину, щільність складення) та HiHydroSoil v2.0 (дані про водно-фізичні властивості ґрунтів). Для виокремлення даних за регіональним принципом використано маску адміністративних кордонів FAO/GAUL/2015/level1. База даних побудована з використанням бібліотеки JavaScript React та розміщена у вільному доступі.
Результати. Розроблена база даних є зручним гнучким інструментом для одержання первинних ґрунтово-кліматичних даних та їхнього аналізу в агрономічних дослідженнях. Перевагою бази даних є доступність і масштабованість для різних пристроїв, що працюють на базі різних операційних систем і мають дисплеї неоднакової роздільної здатності. У додатку є можливість обрати необхідні дані за параметрами часового періоду та регіональним принципом для подальшого завантаження у форматі pdf без спотворень і скорочення первинного масиву даних, що дає змогу надалі використовувати ґрунтово-кліматичну інформацію в агрономічних і агроекологічних дослідженнях навіть за відсутності інтернет з’єднання у будь-якому зручному для дослідника сторонньому офісному та статистичному пакеті.
Висновки. База даних про ґрунти та клімат України є унікальним інноваційним інформаційно-аналітичним продуктом, що не має аналогів в Україні. Залучення представленої бази даних дасть змогу істотно скоротити витрати часу та ручної праці на збір, обробку й аналіз основних агрометеорологічних показників і параметрів ґрунтів України, що є ключовими для формування оптимальних ресурсозберігаючих адаптивних агротехнологій.

ВЕТЕРИНАРНО-САНІТАРНІ ПРАВИЛА ФУНКЦІОНУВАННЯ МАЛОЇ ПТАХОФЕРМИ: ОГЛЯД ОСНОВНИХ ВИМОГ

І. Безпалий — 2025-10-20

Анотація
Метою цього дослідження є узагальнення та адаптація ветеринарно-санітарних вимог до умов функціонування малих птахоферм в Україні, з урахуванням практичних обмежень дрібного фермерства. Зростаючий попит на натуральну фермерську продукцію призвів до стабільного збільшення кількості малих птахоферм, однак вони часто не мають належного ветеринарного супроводу, що створює ризики для здоров’я тварин і безпечності продукції, особливо щодо зоонозів, як-от пташиний грип. Існуючі нормативні акти, розроблені переважно для великих промислових комплексів, є часто непрактичними для малих господарств через обмежені ресурси.
Методи. У дослідженні використано аналіз нормативних документів, порівняльний аналіз вимог та огляд наукової літератури. Важливою складовою було практичне обстеження 12 малих птахоферм у Київській та Черкаській областях, що включало оцінку умов утримання, мікроклімату, гігієни та профілактики хвороб.
Результати висвітлюють ключові ветеринарно-санітарні вимоги та виклики їхнього практичного впровадження. Хоча базові заходи гігієни та профілактики можуть забезпечити належний санітарний стан, багато малих ферм порушують норми щодо санітарно-захисних зон, контролю доступу й утилізації відходів. Спостереження виявили проблеми з вентиляцією, мікрокліматом, а також поширену відсутність системної профілактичної діагностики чи імунопрофілактики. Дослідження також торкнулося проблем якості кормів та утилізації трупів. Робота надає рекомендації щодо адаптації заходів біобезпеки для малих ферм. Це включає наголос на функціональній ізоляції замість жорстких вимог до відстаней, упровадження базових засобів контролю доступу персоналу та використання простих, економічно ефективних методів дезінфекції. Також пропонуються регіональні профілактичні протоколи, включаючи обов’язкові вакцинації, та адаптовані рішення для поводження з відходами, накриклад біотермічне компостування.
Висновки. Малі птахоферми стикаються зі значними труднощами у дотриманні всебічних ветеринарних стандартів через обмежені ресурси. Адаптований підхід, що зосереджується на мінімальних практичних заходах біобезпеки, є критично важливим для зниження епізоотичних ризиків, підвищення якості продукції та забезпечення стабільного функціонування господарств. Це вимагає переходу від жорсткого контролю до інституційної підтримки, пропонуючи адаптовані інструкції, чек-листи та регіональні програми ветеринарного супроводу для сприяння сталому розвитку дрібного птахівництва в Україні.

ФОРМУВАННЯ ВРОЖАЙНОСТІ ГОРОХа ЗАЛЕЖНО ВІД ДОЗ МІНЕРАЛЬНИХ ДОБРИВ ТА ІНОКУЛЯЦІЇ НАСІННЯ

Л. Козак — 2025-10-20

Анотація
Мета досліджень — вивчення впливу доз фосфорно-мінеральних добрив та інокулянта «Нітрофікс» на розвиток і врожайність зерна гороха сорту «Оплот».
Методи. Дослідження проводилися у 2023-2024 рр. методом двофакторного тимчасового польового досліду у 9-ти пільній польовій сівозміні агрофірми «Узинська» Київської області. У дослідах вивчалися добрива, які вносилися восени під оранку у дозах P30K30 , P45K45 , P60K60 , та інокулянт «Нітрофікс». Із добрив використовувалися калійна сіль і суперфосфат.
Результати. Установлено, що фосфорно-калійні добрива та інокулянт «Нітрофікс» позитивно впливали на площу листкової поверхні гороху, нодуляційну активність і масу бульбочок на коренях гороху та суттєво підвищувало врожайність зерна гороху. Найвища врожайність зерна гороху –
4,12 т/га – отримана у варіанті з внесенням P60K60 та інокуляцією насіння препаратом «Нітрофікс». Використання такої дози добрив дало змогу додатково отримати 1,67 т/га (або +73,2%) зерна з варіанта без інокуляції та 1,53 т/га зерна (або +58,9%) у варіанті з інокуляцією, додатково до контролю. Інокуляція на цьому фоні сприяла отриманню додатково 0,17 т/га, або 7,2% до контролю.
Висновки. Найкращі результати для підвищення урожайності гороху досягаються при застосуванні мінеральних добрив, внесених восени дозою P60K60, та передпосівної інокуляції насіння «Нітрофіксом». Внесення фосфорно-калійних добрив у межах схеми наших дослідів суттєво підвищувало врожайність зерна гороху. Передпосівна інокуляція насіння гороху препаратом «Нітрофікс» незалежно від доз добрив, що вивчалися у досліді, призводила до підвищення врожайності зерна гороху.

МЕТОДОЛОГІЯ ФОРМУВАННЯ ПРАЦЕЗДАТНОСТІ ТРАКТОРА У ЗМІННИХ ПАРАМЕТРАХ СТАНУ

А. Лебедєв — 2025-10-20

Анотація
Мета дослідження полягає у формуванні методології працездатності трактора у змінних параметрах стану.
Методи дослідження. Методологічною основною дослідження є узагальнення та аналіз відомих наукових результатів працездатності трактора в певних умовах експлуатації. Для формування наукової проблеми, визначення мети і постановки завдань дослідження використовувався аналітичний метод і порівняльний аналіз. Для створення емпіричних моделей використані основні положення працездатності технічних систем при змінних параметрах стану.
Результати дослідження. Враховуючи, що працездатність трактора оцінюється сукупністю якісних і кількісних характеристик його властивостей, дослідження виконано як багатовимірна технічна система у просторі стану. При цьому трактор розглядається як система з запізненням, для якої обґрунтована умова стабільності її функціонування при забезпеченні нормативів експлуатаційної технологічності.
Висновок. Тракторний агрегат буде працездатним, тобто виконуватиме задані функції, якщо його технічний стан забезпечує зміна координат швидкості і напрямку руху ти глибини ходу робочого органа ґрунтообробного сільгоспзнаряддя в межах, обумовлених нормативно-технічною документацією. При цьому працездатні всі системи трактора, а при непрацездатності хоч би однієї системи трактор є непрацездатним. У ході дослідження обґрунтовано доцільність використання динамічних моделей для прогнозування стану трактора та корекції режимів його роботи. Розроблена методологія діагностики й оцінювання працездатності охоплює як технічні параметри, так і контекстні. Упровадження запропонованої методології дає змогу оперативно реагувати на зміни стану трактора, оптимізувати технологічні процеси та забезпечити економічну ефективність сільськогосподарського виробництва. На основі результатів досліджень і досвіду інших країн обґрунтована необхідність запровадження в Україні окремого нормативно-правового акта, яким регламентувалися б вимоги і процедури оцінки відповідності для одиночних зразків тракторів, уживаних, а також самостійно складених, куплених на вторинному ринку, оскільки процедури та вимоги Технічного регламенту затвердження типу не можуть бути застосовані до таких тракторів.

ВАЛІДАЦІЯ ПОКАЗНИКІВ ТЕЛЕМЕТРИЧНИХ СИСТЕМ З ОЦІНКИ ЕКСПЛУАТАЦІЙНИХ ПАРАМЕТРІВ МОБІЛЬНИХ АГРЕГАТІВ

С. Халін — 2025-10-20

Анотація
Метою дослідження є оцінка можливості використання даних штатних телеметричних систем (бортових комп’ютерів) для визначення експлуатаційно-технологічних показників машинно-тракторних агрегатів (МТА), зокрема продуктивності та витрат пального, а також порівняння точності цих даних з результатами, отриманими за допомогою класичного хронометражу.
Методи. Польові дослідження проводилися з трьома тракторами – Claas Axion 930, John Deere 8345R та Fendt 936 Vario, які агрегатувалися з 8-корпусним оборотним плугом. Роботи виконувались на чорноземі глибокому середньосуглинковому при оранці на глибину 30 см та 35 см. Експлуатаційні показники фіксувалися двома методами: 1) за допомогою штатних бортових комп’ютерів (CEBIS, CommandCenter, Vario); 2) за допомогою контрольного методу суцільного хронометражу, що включав прямі вимірювання часу секундоміром та визначення витрати пального за допомогою зовнішнього тарованого вимірювального пристрою.
Результати. Порівняльний аналіз виявив розбіжності між даними бортових комп’ютерів (БК) та контрольними вимірюваннями. Щодо продуктивності, середнє відхилення даних БК від хронометражу становило приблизно ±8%. Найбільше відхилення зафіксовано у системи John Deere (в середньому ~17%), тоді як система Fendt виявилася найточнішою (відхилення в межах 0,4-4,5%). Щодо сумарних витрат пального, середнє відхилення було меншим і становило приблизно ±4,4%. Найменшу похибку показала система John Deere (1,6%), а найбільшу – Claas (6,8%).
Висновки. Штатні телеметричні системи є важливим інструментом для моніторингу МТА, однак отримані дані можуть мати суттєві відхилення від фактичних показників. Результати підкреслюють критичну необхідність проведення регулярного калібрування та валідації даних БК перед їх використанням для точних наукових випробувань, фінансового обліку чи прийняття відповідальних управлінських рішень. Використання некаліброваних даних може призвести до помилкових висновків та зниження ефективності агровиробництва.

АНАЛІЗ НОРМАТИВНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЄС ДОПУСКУ НА РИНОК ПОЗАШЛЯХОВОЇ МОБІЛЬНОЇ ТЕХНІКИ

С. Халін — 2025-10-20

Анотація
Стаття становить собою цілісний аналіз та узагальнення нормативно-правового регулювання ЄС стосовно допуску на ринок позашляхової мобільної техніки (ПМТ).
Мета досліджень полягала у вивченні та систематизації актуальних європейських законодавчих актів, директив і регламентів, зокрема нового Регламенту (ЄС) 2025/14, що регулює питання безпеки та ринкового нагляду за ПМТ, яка рухається дорогами загального користування.
Методи. Дослідження ґрунтувалося на комплексній методології, що складалася з аналітичного методу для глибокого вивчення змісту нормативних документів ЄС, методу синтезу для узагальнення та систематизації розрізнених правових положень, порівняльного методу для зіставлення вимог до ПМТ у різних державах-членах до гармонізації та аналізу переваг єдиного європейського підходу, а також методу систематизації та класифікації для структурування інформації про типи ПМТ, ключові вимоги безпеки та процедури оцінки відповідності. Матеріалами для дослідження слугували офіційні тексти регламентів і директив ЄС, звіти Європейської Комісії, а також наукові публікації та аналітичні статті профільних організацій.
Результати. Країни ЄС вживають заходів для підвищення безпеки позашляхової мобільної техніки на законодавчому рівні. Дослідження довели, що протягом десятиліть відсутність загальноєвропейської гармонізації технічних вимог до руху NRMM негативно впливала на функціонування ринку, створюючи бар’єри та значні витрати для виробників. Новий Регламент (ЄС) 2025/14, що набув чинності 28 січня 2025 року, запровадив гармонізовані технічні положення для дорожнього руху ПМТ, присвоюючи їй категорію «U». Це дає виробникам та імпортерам змогу розміщувати ПМТ на ринку будь-якої держави-члена ЄС без необхідності отримання окремих національних схвалень. Регламент охоплює широкий спектр вимог безпеки – від цілісності конструкції до гальмівних пристроїв та освітлення, а також пропонує гнучкі процедури оцінки відповідності, включаючи фізичні та віртуальні випробування.
Висновки. Упровадження гармонізованого законодавства, зокрема Регламенту (ЄС) 2025/14 має значні переваги як для виробників, так і для споживачів ПМТ. Воно усуває потребу в дублюючих тестах і документації при виведенні техніки на ринок ЄС, скорочує витрати виробників за рахунок оптимізації випробувань та адміністрування, а також знижує технічні бар’єри для доступу на інші ринки ЄС. Окрім того, це забезпечує запровадження сучасних технічних вимог безпеки, що сприяє підвищенню загального рівня безпеки на дорогах загального користування та надає покупцям ширший асортимент товарів.

ЗАЛЕЖНІСТЬ ЧАСУ ВИПАРЮВАННЯ РІДИНИ ВІД КОНСТРУКТИВНИХ ПАРАМЕТРІВ РОТОРНОГО ПЛІВКОВОГО АПАРАТА

М. Волоха — 2025-10-20

Анотація
Робота присвячена дослідженню залежності часу випарювання рідини від конструктивних параметрів роторного плівкового апарата (РПА), що є важливим для харчової, фармацевтичної та нафтохімічної промисловостей. РПА ефективні для термолабільних і в’язких розчинів завдяки інтенсивному теплообміну та короткому контакту з нагрівальною поверхнею. Однак їхнє масове впровадження стримується складністю конструкції, високою вартістю, обмеженою продуктивністю та ризиком пригорання. Малий робочий об’єм РПА (у 10-15 разів менший за аналоги) є перевагою, однак ускладнює контроль часу перебування продукту.
Метою роботи є обґрунтування показників і методу розрахунку середнього часу перебування продукту в РПА залежно від частоти обертів, кількості лопатей ротора та щільності зрошення робочої поверхні.
Методи. Досліди проводилися у НТУУ «КПІ ім. Ігоря Сікорського». Використовувалися водні розчини гліцерину (50%, 85%), паливні присадки С-150 та дистильована вода. Середній час перебування продукту в РПА визначався за обсягом утримуваної речовини та швидкістю потоку. Проведено кореляційний аналіз експериментальних даних для виявлення впливових факторів на теплообмін.
Результати. Установлено, що збільшення частоти обертання ротора призводить до збільшення середнього часу перебування продукту в РПА через зростання відцентрових сил і накопичення рідини у носовій хвилі перед лопатями. Підвищення щільності зрошення при незмінній частоті обертання ротора також збільшує об’єм рідини в роликах, сприяючи більшому переміщенню рідини в осьовому напрямку. Збільшення кількості шарнірних лопатей ротора посилює середню товщину плівки рідини та, відповідно, час перебування. Для узагальнення даних використано критерії Рейнольдса (Re), Фруда (Fr) та критерій часу перебування (Kτ). Встановлено, що зі збільшенням Re час перебування зменшується, а зі збільшенням Fr – Kτ зростає. Отримано інтерполяційне рівняння, яке описує експериментальні дані з точністю 19%.
Висновки. Розрахунок параметрів РПА можливий на основі експериментальних даних і критеріальних рівнянь. Дослідження підтверджують вплив частоти обертання, кількості лопатей ротора та щільності зрошення на середній час перебування продукту в РПА. Посилення обертів ротора та кількості лопатей збільшує товщину плівки та час перебування. Підвищення щільності зрошення збільшує об’єм рідини та її осьове переміщення. Зростання Re незначно зменшує час перебування та Kτ, водночас як зростання Fr різко збільшує Kτ.

АНАЛІЗ РИНКУ ТЕПЛОГЕНЕРУЮЧОГО ОБЛАДНАННЯ ДЛЯ СУШІННЯ ЗЕРНА В УКРАЇНІ

С. Халін — 2025-10-20

Анотація
Мета роботи – аналіз поточного стану та тенденцій розвитку ринку теплогенеруючого обладнання, що використовується в агропромисловому комплексі України для сушіння зерна.
Методи – маркетингові дослідження, аналіз, експлуатаційне оцінювання, експертне оцінювання, експериментальні дослідження, стандартизовані методи.
Результати. За результатами маркетингового дослідження (станом на травень 2025 р.)
встановлено, що український ринок теплогенеруючого обладнання формується переважно вітчизняними виробниками (близько 40 підприємств) за відсутності значної участі зарубіжних компаній. Визначено провідних «гравців ринку», серед яких – ПП «НВТ-Технологія», ТОВ «Новий Елеватор», ТОВ «ТЕФФ», ТОВ «GRECO GROUP», компанія «Gaz Dream», ВПВКМП «ЛОТІРОН», ТДВ «Бриг» та ТОВ КК «Дунаєвецький ЛМЗ».
Сукупна теплова потужність теплогенеруючого обладнання в Україні оцінюється в 5,6 ГВт, що є достатнім для сушіння щорічного врожаю кукурудзи в осінній період. При цьому 93% загальної потужності (5200 МВт) забезпечується продукцією кількох лідерів ринку. Проведено класифікацію теплогенеруючого обладнання за тепловою потужністю: низький (до 2 МВт), середній (3-9 МВт),
високий (10-15 МВт) та надвисокий (16-20 МВт). Домінуючим в експлуатації є обладнання середнього класу. Основним фактором, що визначає затребуваність та ефективність теплогенераторів, визначена їхня здатність забезпечувати заявлену паспортну теплову потужність (середню або
високу).
Висновки. Установлено, що повномасштабна війна спричинила фактичну зупинку виробництва та реалізацію нового обладнання, а оновлення парку відбувається переважно за рахунок заміни обладнання, що вичерпало свій ресурс. Прогнозується, що теплова потужність парку теплогенераторів залишиться на рівні 5,6-6,0 ГВт протягом найближчих п’яти років. Не очікується значного технологічного прориву у створенні надпотужних комплексів через кадровий дефіцит і виробничі проблеми, спричинені військовими діями. Натомість попит зберігатиметься на теплогенератори гібридного типу (до 10 МВт) та теплогенераторні комплекси (8-12 МВт), що вже представлені вітчизняними виробниками. Особливу увагу приділено технічним характеристикам теплогенераторів, які впливають на їхню експлуатаційну ефективність. Підкреслено важливість використання термічно стійких матеріалів для забезпечення довговічності обладнання при високих температурах у топці (до 1500ºС), а також необхідність кваліфікованого обслуговуючого персоналу та зручності експлуатації.

ДОСЛІДЖЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ СИСТЕМ МАШИН ДЛЯ ВИРОБНИЦТВА ПАЛИВНОЇ ТРІСКИ НА ЛІСОСІЦІ

В. Думич — 2025-10-20

Анотація
Мета дослідження – оцінити ефективність різних техніко-технологічних рішень виробництва паливної тріски на лісосіках.
Методи. У межах роботи проаналізовано шість варіантів організації виробництва тріски безпосередньо на лісосічних ділянках із використанням трьох типів деревоподрібнювальних машин: «DP 660 TС» з ручною подачею матеріалу, «Farmi CH-27ACC» з механізованою подачею біомаси та «Skorpion 350 RBP» на базі причепа з кузовом для тріски і механічною подачею матеріалу на подрібнення.
Результати. Система на базі «DP 660 TС» з ручною подачею забезпечила річний обсяг виробництва паливної тріски на рівні 912 т. Використання «Farmi CH-27ACC» у варіанті збирання та переробки порубкових залишків забезпечило продуктивність 2,08 т/год, що відповідає сезонному обсягу 1664 т. У випадку подрібнення деревних залишків, сформованих у вали, продуктивність «Farmi CH-27ACC» зросла до 3,47 т/год, а річне виробництво – до 2776 т. Найвищу продуктивність за основним часом – 19,74 т/год – продемонстрував «Skorpion 350 RBP». Однак значні витрати часу на транспортування біопалива до споживача у потокових схемах спричинили зниження продуктивності за змінного часу більше ніж у десять разів. Економічна оцінка виявила збитковість застосування «Skorpion 350 RBP» у потоковому способі заготівлі тріски. За перевалочного способу продуктивність «Skorpion 350 RBP» зросла до 3,37 т/год, що дало змогу досягти позитивного економічного ефекту – 498 грн/т. Найвищу економічну ефективність – 922 грн/т – зафіксовано для потокового способу виробництва тріски з використанням комплексу машин у складі тракторів ЛТ-105 «Solis» (4 од.), лісових граблів «ZP1», деревоподрібнювача «Farmi CH-27ACC» та двох причепів-трісковозів «2ТСП-14».
Висновки. Для котелень із різною річною потребою у паливі доцільними є такі техніко-технологічні рішення: до 1000 т – система на базі «DP 660 TС» з ручною подачею; до 2000 т – варіант із збиранням і подрібненням порубкових залишків на лісосіці за допомогою «Farmi CH-27ACC»; до 3000 т – варіант із подрібненням сформованих валків за участю «Farmi CH-27ACC» та перевалочного способу заготівлі з використанням «Skorpion 350 RBP». Отримані результати можуть бути використані у практичній діяльності органів державного управління, галузевих міністерств, підприємств та організацій, що займаються заготівлею деревно-паливної сировини, її подрібненням, транспортуванням і постачанням паливної тріски споживачам.

АНАЛІЗ ПЕРСПЕКТИВИ ЗАСТОСУВАННЯ БЕЗРЕШІТНОЇ МОЛОТКОВОЇ ДРОБАРКИ ДЛЯ ЛІНІЙ ТВЕРДОПАЛИВНОГО ВИРОБНИЦТВА

О. Єременко — 2025-10-20

Анотація
У статті проаналізовано процеси подрібнення вторинної біомаси для виробництва пелет і брикетів, обґрунтовано вибір типу подрібнювача та визначено його параметри.
Метою роботи є дослідження методів підвищення ефективності виробництва твердих видів біопалива шляхом застосування перспективної молоткової безрешітної дробарки.
Методи. Об’єктом дослідження є технологічний процес і конструкція прямоточної молоткової безрешітної дробарки, призначеної для подрібнення рослинних матеріалів до нормативного фракційного складу для виробництва паливних гранул або брикетів. Дослідження базувалися на порівняльному аналізі ударного подрібнення, теорії удару та математичному моделюванні.
Результати. Для гранулювання чи брикетування необхідне подрібнення сировини до 0,1-5 мм. Виявлено, що традиційні решітні дробарки мають підвищені на 12-18% енерговитрати, швидкий знос і проблеми із забиванням отворів при високій вологості. Визначено, що для подрібнення твердопаливної сировини на підприємствах малої та середньої потужності найбільш ефективною є безрешітна дробарка моделі «ДМБ-Ф (0,5-1,5)» з молотковим роторним механізмом. Вона усуває циркуляцію біомаси, забезпечуючи прямоточний цикл подрібнення та збільшуючи продуктивність до 18%. Оптимальна колова швидкість молотків становить не менше 60 м/с, а мінімальний радіус диску ротора – 0,2 м при 2800-3000 об/хв. Технологічний процес моделі «ДМБ-Ф (0,5-1,5)» передбачає ефективне використання кінетичної енергії молотків і рециркуляцію недоподрібнених частинок, що забезпечує високу ефективність та якість кінцевої продукції. Застосування такої дробарки значно підвищує ефективність виробництва твердого біопалива.
Висновки. Дослідження технологічних процесів і конструкцій молоткових подрібнювачів виявили значні переваги прямоточних безрешітних молоткових дробарок порівняно з традиційними решітними моделями. Запропоновані теоретичні положення, зокрема методи розрахунку енергії дроблення, ударного імпульсу та динамічного моменту інерції ротора є основою для подальшого проектування та оптимізації параметрів прямоточних безрешітних дробарок.

АНАЛІЗ СУЧАСНИХ ТЕХНІЧНИХ РІШЕНЬ ДЛЯ МЕХАНІЗОВАНОГО РОЗМІНУВАННЯ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ УГІДЬ В УКРАЇНІ

О. Харченко — 2025-10-20

Анотація
Мета дослідження – проаналізувати поточний стан, проблеми та перспективи застосування ґрунтообробної техніки для гуманітарного розмінування в Україні, особливо на сільськогосподарських угіддях. Автори прагнули узагальнити класифікацію машин для розмінування, порівняти вітчизняні та іноземні зразки, а також визначити ключові технічні, екологічні й організаційні рішення, що сприятимуть підвищенню ефективності та безпеки процесу механізованого очищення ґрунтів.
Методи. У роботі застосовано міждисциплінарний підхід, який включає методи технічного та порівняльного аналізу, системного підходу і контент-аналізу. Джерелами для дослідження слугували відкриті наукові публікації, звіти міжнародних організацій, а також нормативно-правова база. Використано порівняльну характеристику технічних параметрів машин для розмінування вітчизняного та іноземного виробництва для виявлення їхніх сильних і слабких сторін в умовах України.
Результати. Дослідження представило детальну класифікацію машин для механізованого розмінування за типом робочого органа (фрезерні, ланцюгові, коткові), принципом керування та призначенням. Аналіз показав, що іноземні зразки техніки, наприклад, «DOK-ING MV-4» чи «MineWolf MW240», демонструють високу продуктивність, рівень автоматизації та стійкість до вибухів, однак є фінансово затратними. Натомість українські розробки, хоч і знаходяться на етапі прототипів, є більш адаптованими до місцевих ґрунтових умов і доступнішими за ціною. Окрема увага приділена екологічним ризикам: виявлено, що використання фрезерних механізмів може пошкоджувати родючий шар ґрунту, водночас коткові системи є екологічно безпечнішими.
Висновки. Ефективне вирішення проблеми мінного забруднення в Україні вимагає комплексного та системного підходу. Оптимальною стратегією є поєднання використання перевіреної іноземної техніки з одночасним інвестуванням у розвиток і серійне виробництво вітчизняних машин, адаптованих до локальних умов. Така синергія між українською промисловістю, наукою, державою та міжнародними партнерами забезпечить прискорення розмінування та сприятиме відновленню сільського господарства й екологічній безпеці.